Миколаївська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №3 Миколаївської обласної ради

 

У Центральному районі м. Миколаєва, по вулиці 5-ій Військовій, 42 (Ворошилова, 42) на базі дитячого будинку наказом  Миколаївського обласного відділу народної освіти № 156 від 22.04.1962 року була організована  допоміжна школа-інтернат № 51, яка 23.12.1975 року наказом № 826 була перейменована в допоміжну школу-інтернат №3.

Першим директором допоміжної школи-інтернату № 51 з 6.06.1962 року  став Доманський Володимир Іванович, який на цій посаді працював 9 років.

Школа-інтернат розмістилась в кам’яному одноповерховому будинку з пічним опаленням, де було 7 кімнат, кухня, їдальня, спортивний зал, учительська, побутова.

Основні напрямки колекційної роботи стали пріоритетним напрямком в діяльності шкільного пед. колективу.

Труднощів у перші роки було багато. У школі навчалися діти з розумовою відсталість та глибоким порушенням  психічного, інтелектуального розвитку, що пов’язані з різними формами пошкодження головного мозку, а також діти з порушенням мови. З перших днів колектив почав творчий пошук ефективних форм роботи з даною категорією учнів.

У 1964 році школі-інтернат передають приміщення колишньої школи №6 по вулиці Котельній, 117.

Силами працівників школи класні кімнати в будинку на вулиці  Ворошилова, 42 були обладнані під спальні, де розмістили 60 дітей з районів області та дітей-сиріт. У новому приміщенні школи було 12 класних кімнат, більше простору, але до 1980 року спричиняло незручності: пічне опалення, яке зберігалось до 1980 року.

З 1971 року шкільний педколектив вибирає  нову перспективну тему для своєї подальшої роботи: пошук ефективних шляхів соціальної адаптації розумово відсталих учнів у трудових колективах.

З 01.09. 1971 року був відкритий 9-ий клас з підвищеною професійно-трудовою підготовкою: для хлопців столярною, а для дівчат – швейною. У школі силами викладачів були збудовані  та обладнані необхідним для навчання устаткуванням столярні та швейні майстерні.

Професійні знання та вміння учні – хлопці закріпляли на заводі ім. 61 Комунара в цеху № 51, де виготовляють меблі, а дівчата – на швейній фабриці ім. Кірова. Адміністрація школи велику увагу приділяла налагодженню  шефських зв’язків з підприємствами. Керівники заводу і фабрики з великим почуттям відповідальності підтримували  становлення особистості хворою дитини. Щедро виділяли необхідний матеріал для занять у майстернях. Майстри – наставники приділяли кожному учню максимум уваги, були почесними гостями на шкільних святах, на випускних екзаменах. Найціннішою для учнів нагородою були запрошення на робочі місця, де набували спеціальності.

За всю історію існування школи-інтернату її адміністрація і педколектив: Доманський  В.І., Степанов А.М., Журба П.А., Кузьміна І.І., Сімантовська А.І., Бєлашева Л.Є. і Дем’яненко М.П. головну увагу приділяли саме трудовому вихованню розумово відсталих дітей, їх працевлаштуванню.

Орієнтація на робітничу професію стала ведучим напрямком кожного  педагога школи.

І сьогодні учні школи-інтернату і працюють по узгодженню та затвердженому графіку-режиму. З перших років існування інтернату створились  традиційні шкільні свята («Першого і Останнього шкільного дзвоника», «Новорічні ранки», «Вечорниці», «Веснянки», читацькі свята, предметні декади, тижні, спортивні малі олімпіади, конкурси «Чарівна осінь», малюнків, віршів, майстерності (з праці), дитячі ярмарки, робота гуртків за інтересами (захопленнями), дні іменинників.

Система виховання на уроках і в позакласній роботі працьовитості, старанності, почуття відповідальності дає наочні результати. Так, діти, починаючи з 5-го класу, можуть самостійно виконувати завдання по самообслуговуванню, що дуже важливо для адаптації дітей. У школі щорічно організовуються виставки  програмних  та творчих робіт учнів, де кращі вироби  відбираються на міські огляди.

Сучасну назву Миколаївська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №3 Миколаївської обласної ради навчальний заклад отримує у 2004 році. 

Директори школи-інтернату :

1.     Доманський Володимир Іванович – з 1962 р. по 1971 р.

2.     Журба Павло Лук’янович – з 1971 р. по 1983 р.

3.     Маневич Василь Андрійович – з 1983 р. по 1987 р.

4.     Бєлашева Людмила Єгорровна  - з 1988 р. по 2005 р.

5.     Кругляк Андрій Анатолійович – з 2005 р. по 2008 р.

6.     Ковтун Анатолій Володимирович – з 2008 р. по 2011 р.

7.     Воробйова (Руденко) Світлана Анатоліївна  - з 2011 р.